Що змінює сприйняття

Бувають такі поїздки, подорожі, з яких приїжджаєш іншою людиною. Вони геть змінюють сприйняття.
Є такі поїздки, після яких ця зміна одразу не помітна. Цей дар відкривається для свідомості трохи згодом.
А є такі що:
Повертаєшся — а ти вже інший.
Ловиш себе на тому, що навколо тебе все якось не так!
Дивишся довкола, точно знаєш що повернувся. Але дивишся на те, що бачиш так, ніби знайомишся! а перед тобою ні, не далекий закордон, екзотика, а цілком добре знайоме місто.
Просто повернулася інша людина.
Для якої цей світ: вулиця, будинок, стосунки, звичаї – екзотика.
Така, на яку дивишся та вбираєш нове, невідоме.
Там, де “ух ти!” і в захваті завмираєш, милуючись краєвидом чи архітектурою, чи станом людей.
Все.
Звична картина світу, яку ти малював, створював, прив’язався до неї як до свого (безумовно геніального) витвору — зникла, випарувалася.
Зараз мені не обов’язково їхати за три дев’ять земель, щоби отримати такі враження. Для цього є сновидіння, медитація.
Нині сам Шлях веде мене.
Вперше моє сприйняття всесвіту перевернулось після перегляду одного фільму.
Все трапилося «РАПТОМ», миттєво.
Було дивно спостерігати світ, у якому люди живуть так, начебто нічого не змінюється.
Як водомірки бігають поверхнею води, не занурюючись у глибину.
Поверхневі почуття, поверхневі стосунки, інтереси.
Не занурюючись углиб своєї сутності.
А іноді метушливо створюючи купу обставин «аби» не залишилося часу, сил, почути себе, зрозуміти себе.
Аби не відчувати.
Зайняті…зайняті…зайняті… такий біг.
Тільки Душі світяться Вічностью
Її світлом неминучого усвідомлення себе.
Адже Вічність не поспішає.
Вона має всю вічність і безумовну Любов.
Вперше втрата звичного світу переживається з подивом.
Всесвіт перевертається.
Потім відчуваєш захоплення
Свободу
Тепер це СВІТ, в якому можливе ВСЕ.
І цей Таємничий світ обіймає своєю присутністю.